Враження про перебування за програмою обміну Erasmus+ в Болонському університеті (Італія)

Враження про перебування за програмою обміну Erasmus+ в Болонському університеті (Італія)

Катерина Шуневич – Юридичний факультет, Еразмус+, Болонський університет (Італія)

Segui i tuoi sogni (йди за своєю мрією) або як я стала студенткою Болонського університету

Історія базується виключно на особистому досвіді, переживаннях та враженнях, жодним чином не спрямована на пропагування національного чи зарубіжного навчального закладу, проте корисна тим, хто не впевнений в собі, в реальності можливості опинитися за тисячі кілометрів від дому та навчатись у одному з кращих університетах світу чи досі на межі «спробувати – не спробувати».

Коли тобі 21, то з кожним днем у твоїй голові дедалі нав’язливіше з’являється думка, що час настав. Час будувати щось своє, власне… час відійти від батьківської опіки та довести собі і рідним, що твоє майбутнє в твоїх руках… час, коли необхідні зміни, починаючи від відтінків твого гардеробу, та закінчуючи статусом, в якому ти зараз знаходишся…Так починається невідомість.

Одного ранку ти прокидаєшся з чітким розумінням того, що певний життєвий етап закінчено: всі труднощі подолано, а цілі, шлях до котрих був не завжди простим та однозначним, – досягнуті. Насправді, ані побут, ані звички не змінюються. Змінюєшся ти!

Мені, студентці юридичного факультету, рішення податись на програму «Erasmus+» далось важко. Бо багато «бо»: бо незважаючи на досвід інших, перспектива провести семестр в Австрії, Нідерландах чи – припустимо – Португалії здавалась доволі неоднозначною; бо я надто люблю місце, де я навчаюсь, і факт «випасти» з добре знайомого і комфортного мені середовища змушував неодноразово проганяти геть цю нетривіальну ідею; бо якщо навіть існує ймовірність, що мене оберуть на програму, то як бути далі?! Адже доведеться протягом довгого часу спілкуватись як мінімум англійською або ж вивчати ще одну іноземну мову, а рівень застосування цієї мови охоплює діапазон, починаючи з питань «як добратись до автовокзалу» та закінчуючи розумінням матерії міжнародного кримінального права чи торговельного права Європейського Союзу, членом якого моя держава не є.

Коли ти 11 років навчаєшся в загальноосвітній школі, де рівень викладання іноземної нижче середнього, а тому аж до вступу в університет всіляко тішиш себе думкою, що англійська геть не той предмет, що тобі в житті знадобиться, то, згодіться, думки про навчання за кордоном виглядають доволі екзотичними. Але насправді між періодами «навчання в школі» та «я – студент іноземного вузу» був великий проміжок часу, де волі-не-волі з англійською довелось потоваришувати: спочатку я потрапила в англомовний потік юридичного факультету університету Франка, де англійська двічі на тиждень, а всі інші дні тижня між великим обсягом правової літератури та статей в кодексі, англійська була ледь не першою в списку вивчення, потім підготовка до FCE довгими ночами, правниче ЗНО з блоком англійської, і ось, здавалось би, твоя англійська на достатньому рівні. Але…насправді комплекс незнання мови, набутий ще зі шкільної лави, досі з тобою.

Скажімо просто: я щоразу шукала причини, аби навіть не спробувати зробити те, що для студентів Євросоюзу є нормою – податися на міжнародний обмін. Однак мені дуже хотілось подивись, як воно працює. Отож я з усмішкою на обличчі і не особливо віручи в успішність задуму почала формувати документи.

Для початку я зайшла на сайт міжнародних зв’язків факультету та знайшла, в які країни та університети оголошено конкурс. Важливо, що сайт доповнюють новими конкурсами в силу їх появи, тому, якщо ви зацікавлені в певній країні або університеті, не забувайте час від часу перевіряти. Наступним етапом є зібрати усі документи, необхідні для участі у конкурсі. В моєму випадку це було:

• CV;
• Копія закордонного паспорта;
• Довідка з деканату, котра засвідчує, що я навчаюсь в університеті Франка;
• Learning agreement for Studies (документ, з яким зазвичай найбільше клопоту: це своєрідний навчальний план, в котрому зазначаються предмети, котрі ви будете вивчати в приймаючому (зарубіжному) вузі та предмети, котрі ви вивчаєте в вашому національному університеті; цей документ необхідний для перезарахування, адже програма мобільності передбачає, що ви повинні вивчати предмети в іноземному вузі, котрі згодом ваш університет визнає такими, що вивчені вами, та не виникатиме необхідності складати його по приїзду в Україну);
• Диплом бакалавра, адже я подавалась на першому році магістратури (якщо ви на бакалавраті, то достатньо виписки оцінок із залікової книжки);
• Міжнародний сертифікат, що підтверджує рівень володіння іноземною мовою ( у моєму випадку це був FCE, проте діють також інші – IELTS, TOEFL тощо).
• Мотиваційний лист, де ви зазначаєте, чому you have decided to apply for the program.

Я вибрала Фінляндію. Успішний відбір же уявлявся мені гіпотезою, котру необхідно спростувати, тому холодна скандинавська країна була чудовою опцією для цього. Швидше я не думала про наслідки, аніж думала про них. Напевно, не буде доречно розповідати про мій емоційно нестабільний стан, коли мені прийшло запрошення з Turun Yliopisto. В результаті я відмовилась, адже неправильно претендувати на те, що ти по праву не вважав своїм. Однак я повірила та пішла далі. І в мене вийшло!

Залишивши всі справи, я спакувала валізи та опинилась в самому серці Італії, де мене чекав семестр вивчення юриспруденції в найстарішому та чи не найбільш відомому університеті Європи – Болонському.

Отож коли у тебе на руках усі документи, всі справи, пов’язані з відрядженням за кордон в університеті завершено, а до від’їзду залишаються лічені дні, зі стану ейфорії ти поступово переходиш в стан паніки. Бо багато питань, але мало відповідей. Бо багато очікувань, але ще більше невідомості. Бо це щось таке, що ти спробуєш вперше, і як з труднощами, так і успіхами ти будеш наодинці.

Навчання в найстарішому університеті Європи надзвичайно багатогранне та інформативне: нестандартні пари в дусі демократизму та поваги до студентства як рушіїв науки в майбутньому, численні зустрічі з практикуючими юристами міжнародного права, конференції та наукові семінари. Разом з тим, все балансується «живим» інтернаціональним студентським життям, де сповна можна відчути як італійську культуру, так і культуру інших країн світу.

Болонський університет живе за правилом, успадкованим ще з давніх-давен: «Допоки в університеті будуть студенти, доти університет існуватиме», саме тому тут можна спостерігати надзвичайну повагу до студента як до особистості, яка має власне бачення на речі, тому від викладачів ви ніколи не побачите поведінки, яка певним чином демонструватиме, що ви неправі або ж ви не маєте достатньо знань, аби дискутувати на ту чи іншу проблематику. Тут завжди вислухають, прокоментують та запропонують подивитись на те чи інше питання в іншому ключі. Немає страху перед поганою оцінкою або ж некоректно висловленою думкою. До слова, тут діє 30-бальна система оцінювання, а студент має можливість трьох здач: якщо тебе не влаштовує день, коли відбуватиметься екзамен, або оцінка, яку ти отримав на іспиті, то предмет можна перескласти ще двічі.

Цікаво, що в університеті існує онлайн-платформа, де кожен студент має власну сторінку, на котрій можна знайти інформацію про його мобільність, розклад, успішність, запрошення на конференції, стажування чи літні\зимові школи. Також в університеті всі предмети є предметами вільного вибору і навіть, якщо ти студент юридичного факультету, то ти не позбавлений можливості вибрати предмет з факультету мистецтв, економіки або будь-якої іншої сфери знань. Єдине, що тобі потрібно зробити, – це зареєструватись за допомогою вищезазначеної платформи на предмети, котрі ти бажаєш вивчати, а згодом – на екзамени. До слова, предмет можна змінити протягом семестру одним кліком – шляхом скасування реєстрації на предмет.

Що мене здивувало, – це надзвичайна турбота за студента. У випадку, якщо виникають труднощі з навчальним планом, чи певні проблеми організаційного характеру, тобі слід лише звернутись до людей, що відповідають за організацію навчального процесу, і не потрібно бігати по різних кабінетах чи факультетах, – до наступного дня твоє питання буде вирішено.

Оптимальний середньостатистичний розклад не більше трьох пар в день, проте по дві-чотири години, з перервами від 15 хвилин до 2 годин, аби студент максимально сконцентрувався на предметі. При цьому відвідування не є обов’язковим, а з кожним зі студентів викладач спілкується персонально, таким чином процес навчання набуває ознак індивідуальності та нагадує швидше обмін інформацією, аніж відносини підпорядкування «викладач – студент». При цьому ви завжди можете звернутись із порадою до викладача протягом годин, коли він приймає у своєму офісі, а також в будь-який час за допомогою електронної пошти. Мінусом в організації навчального процесу є те, що досить часто виникає «накладення» предметів, тобто заняття відбуваються в одну і ту ж годину,а звідси – ризик пропустити чимало цікавих пар.

Протягом проведення пар відсутнє опитування студентів, заміри знань відбуваються виключно у визначені дати (зазвичай це усні\письмові екзамени або написання есе). Вітаються дискусії, а також практичні заняття -у моєму випадку – зводяться до того, що студенти разом з викладачем вирішують кейси. Важливо, що на кожній з пар, де ти виступаєш, викладач обов’язково зробить аналіз висловленого, наголошує на сильних та слабких сторонах твоєї позиції.

Тут тобі допомагають не лише рости професійно, а й психологічно, – бути впевненим в собі та не боятись бути почутим. Весь процес викладення матеріалу супроводжується візуальним елементом (power point presentations), викладачі часто рекомендують фільми, котрі актуальні для певної тематики, що полегшує процес вивчення. Усю додаткову літературу завантажують на ще одну онлайн-платформу, відповідно в тебе завжди є вільний доступ до найбільш нової та релевантної до теми літератури.

Говорячи безпосередньо про вивчення юриспруденції, можна відмітити такий потужний аргумент на користь іноземного вузу, як широке застосування при викладенні матеріалів прецедентів: так, на предметі European Union Intermal Market Law аналіз судових рішень займало близько 80 відсотків лекції, і лише 20 – теорія. Міжнародне кримінальне право також базувалось на аналізі судових процесів, і лише потім, на додаток, – виклад теорії. По – суті, весь процес навчання зводиться до того, що теорію ти вивчаєш в бібліотеці в позалекційний час, а на заняттях тобі показують, як ці набуті знання застосовувати. Для мене, студентки українського вишу, це новий підхід до вивчення матеріалу. Вільний доступ до наукової літератури, цілодобовий доступ до WI-FI, пошукові системи та велика кількість бібліотек – це те, що значно полегшувало моє навчання.

З іншого боку, ці шість місяців навчання підтвердили моє чітке розуміння того, що при вступі на юридичний факультет Університету Франка я не помилилась, адже рівень викладання є давно європейським. Мені завжди щастило на викладачів, тому, видається, що проблема національної системи освіти не в людях, які причетні до неї, а в умовах, при яких вона здійснюється.

До інших питань перебування за програмою обміну

Житло. Ключовим питанням в сфері побуту при переїзді на певний час в іншу країну виступає житло. У запрошенні за програмою мобільності, яке надсилає адміністрація Болонського університету студенту, часто додається інформація про кампуси, де наявні місця для проживання для студентів. Проте зазвичай всі місця зайняті і необхідно шукати інші варіанти. Моя порада: якщо ви опинились в Болоньї,знаходьте магазин української їжі («Mix-market») ,- тут ви обов’язково знайдете українців, котрі радо допоможуть з пошуком житла.

Міський транспорт. Інформація, яку б я хотіла знати до приїзду на батьківщину соусу болоньєз.

• Доїзд з Bologna G. Marconi Airport: аеропорт знаходиться досить близько до міста, однак найпоширеніший спосіб добратись до Болоньї – автобус Aerobus за 6 євро, насправді ціна за зазначену відстань занадто висока, і якщо ви подорожуєте компанією і з багажем, то зручніше, дешевше і швидше скористатись таксі ( так, на трьох таксі обійшлось нам в 15 євро і це по нічному тарифу!). Окрім того, Aerobus довезе вас лише до залізничного вокзалу, а це значить, що вам необхідно заплатити ще додаткові 1,50 Євро за автобус, аби добратись ло місця вашого призначення.

• Щодо пересування по місту. Тут досить узвичаєні правила користування громадським транспортом: заходиш в перші або останні двері транспортного засобу, виходиш – в середні; в кожному з автобусів є кнопки, на котрі необхідно натискати перед виходом. Зазвичай зупинки озвучуються. Вартість: якщо ти купуєш квиток безпосередньо в автобусі за допомогою автомата, то його вартість становить 1,50 Євро і він дійсний протягом 70 хвилин на будь-який транспорт по Болоньї. Також придбати квиток на автобус можна у спеціально призначених для продажу тютюнових виробів та квитків місцях – Табакеріях – за меншу ціну – 1,30 Євро, такий квиток необхідно обов’язково зареєструвати за допомогою автомата в автобусі, з моменту реєстрації він починає діяти. Якщо ж ви залишаєтесь на невизначений час в Болоньї, доречніше придбати проїзний квиток на місяць. Його вартість варіюється в межах 30 Євро ( ціна диференціюється залежно від віку особи), однак це найбільш бюджетний варіант, якщо ви виходите з дому;)). Мені пощастило, бо як студент UNIBO, я змогла придбати проїзний на 1 рік вартістю лише – увага – 10 Євро. На кожній зупинці транспорту ви зможете знайти розклад руху транспорту, автобуси в переважній кількості випадків курсують по графіку. Важливо, що громадський транспорт – цілодобовий.

• Дуже зручно, якщо ви, звісно, не я і вмієте користуватись велосипедом, орендувати або придбати велосипед. Болонья максимально пристосована до цього: безліч місць для паркування та велосипедні доріжки повсюди.

Ціни. Головне правило, яке я опанувала з перших же днів, – не переводити нічого в гривні, бо інакше завжди виходить дорого. Насправді, в порівнянні з іншими країнами, Італія є доволі бюджетною для студента. Найбільш економно продукти купувати в супермаркетах ( я користувалась «Lidl» або «Pam»), адже на ринках вартість майже вдвічі дорожча, зважаючи yа той факт, що це продукти домашнього виробництва, а в магазинах-забігайлівках можна натрапити на неякісну або ж несвіжу продукцію. Ціни на одяг та інші речі побуту є часто доступнішими, аніж в Україні.

Подорожі. За 6 місяців навчання в Болонському університеті мені вдалось відвідати шість країн та близько двадцяти відомих міст у вільний від навчання час за найбільш оптимальну ціну. Що мені цьому сприяло? По-перше, Болонья має надзвичайно зручне географічне розташування, а тому існують зручні транспортні сполучення до будь-якої частини Італії. По-друге, такі подорожі є бюджетними, особливо, якщо слідкувати за акціями на Flixbus (якщо ти студент UNIBO та є членом організації Erasmusland, то діє знижка 3 євро на будь-яку поїздку автобусом), Ryanair та періодично перевіряти сайт https://www.skyscanner.it/ на предмет наявності дешевих авіарейсів. По-третє, пункт, про який йтиметься нижче.

Друзі. Коли тобі 5 років і ти вперше в літньому таборі друзів знайти легко, коли тобі 21 і ти в іншій країні – все виявляється ще простіше. Бо усі проблеми, непорозуміння, а згодом пригоди, у вас спільні. Спочатку ви з України, Бразилії, Вірменії, Італії, а тобто – різні, а вже через декілька місяців даєте клятви на кшталт «все, що було в Болоньї, залишиться в Болоньї». Завдяки програмі Erasmus+ ти опиняєшся в міжнаціональному середовищі, за допомогою якого переконуєшся, що будь-які національні, демографічні, релігійні чи расові відмінності незначні, якщо у вас однакові погляди на життя та спільна мета.

За півроку навчання у Болонському університеті я відкрила для себе колосальну кількість можливостей, віднайшла людей по інтересах, а головне, – здобула ще більше сил і натхнення рухатись в обраному мені напрямі, здобувати знання та поширювати серед ровесників власний досвід. І, як казала Ліна Костенко: «Хай буде все небачене побачено, хай буде все пробачене – пробачено».

А тепер з новими знаннями та силами я повертаюсь до Тебе, мій Львове!

Всі відгуки

Leave a Reply