Враження про перебування за програмою обміну Erasmus+ у Віденському університеті (Австрія)
Катерина Анісова – Факультет міжнародних відносин, Еразмус+, Віденський університет (Австрія)
Комфортність Відня, навчання онлайн та яскраві моменти Еразмусу…
Не так важливо, в якій країні пройде ваш Еразмус, не так важливе місто чи університет, адже будь-який досвід життя та навчання за кордоном справить величезний вплив на вас, ваші думки, поведінку, дії. Можливо, ви відчуєте певні зміни під час мобільності, а можливо вже по приїзду додому та поверненню до старої атмосфери, але точно не до старого життя.
Місто, яке вразить з перших митей
Мій Еразмус пройшов у найкращому місті для життя у світі — Відні. Він поглинув мене своєю атмосферою одразу, адже комфортність, просторість і розкішність Відня не потребують жодної адаптації: відмінна транспортна інфраструктура, соціальні послуги від місцевої влади, велична архітектура та неймовірні парки. Відень став МОЇМ містом із перших днів перебування. Він великий, але не шумний, просторий, швидкий, різний і надзвичайно атмосферний.
Опісля деяких бюрократичних моментів (які, насправді, не були стресовими чи затягнутими), пов’язаних із процедурою тимчасової реєстрації за місцем проживання, я отримала спеціальну посвідку, з якою далі змогла оформити семестровий проїзний на усі види муніципального транспорту у Відні. Цей квиток став одним з перших моїх «вау» під час мобільності, адже він дозволяє пересуватись містом без обмежень, що неймовірно спрощує життя тут. Загалом, транспортна мережа Відня дуже логічна та точна, тому принаймні на 4 місяці ви забудете, що таке стрес під час заторів та нескінченні хвилини очікування автобусів.
Віденські парки та сквери – це окрема розкіш Відня. Кожного разу прогулюючись ними, я надихалась тим, як віденці проводять свій час з сім’єю та друзями. Хтось разом готується до наступного заняття, хтось грає у спортивні ігри, а хтось займається йогою чи влаштовує міні-вечірку на свіжому повітрі. І це все було настільки атмосферно, попри те, що для самих віденців це звичайна рутина, над якою вони навіть не замислювались. А я цей пунктик також внесла у свої «вау» Еразмусу.
Пандемія у Відні: наскільки страшними були обмеження
Зважаючи на ситуацію у світі, перші дні мого перебування у Відні я провела на самоізоляції, а на 5 день, попередньо зареєструвавшись, здала безкоштовний тест на коронавірус, отримала письмове підтвердження про негативний результат і від того моменту почала вважати Еразмус остаточно розпочатим.
До речі, здати тест у Відні абсолютно непроблематично: існує цілий список пунктів тестування, навіть в аптеках або купити тест у магазинах з косметикою та усе для дому та протестуватись самостійно. А тут я тестуюсь доволі часто, адже аби зайти у кафе чи ресторан, скористатись атракціонами у парку «Пратер», вам необхідно мати тест. Так само, якщо ви їдете до когось у гості, краще зробити тест, аби ви та ваші друзі були спокійними та впевненими.
Наприкінці березня сталось те, чого боявся кожний еразмусівець. Так, було оголошено локдаун від 1 квітня. І хоча спершу його оголосили на 10 днів, протривав він до 3 травня. Однак аналізуючи той місяць я усвідомлюю, що життя майже не змінилось: лише закрились музеї та магазини (окрім продуктових та товарів для дому), прогулянка на свіжому повітрі та заняття спортом надворі були поважними причинами, аби зайти додому пізніше комендантської години, окрім того, можна було зустрічатись з ще однією людиною не з твого помешкання, тому нудно точно не було. Навіть більше, була можливість активно навчатись, аби потім у травні-червні більше часу витрачати на інші активності.
Навчальний аспект
Про особливості системи навчання у Віденському університеті я почала дізнаватись ще в Україні, отримуючи численні листи від International Office та спілкуючись із дівчатами зі свого факультету, які мали досвід Еразмусу у Відні декілька років тому. І якщо про можливість самостійного вибору предметів я знала ще задовго, то можливість вибору формату занять стало для мене відкриттям.
У Віденському університеті є декілька видів курсів (предметів): лекційний (необов’язкова відвідуваність пар, іспит наприкінці семестру), семінарський (обов’язкова відвідуваність пар щотижня, відповідно, підготовка до кожної пари, написання семестрової наукової роботи до початку наступного семестру), змішаний (обов’язкова відвідуваність, підготовка до пар, іспит та наукова робота).
Реєстрація на предмети розпочалась ще у лютому, коли я була в Україні. Скажу відверто, цей процес у мене зайняв багато часу: я вичитувала описи курсів, якщо була можливість – ознайомлювалась з приблизним планом занять, брала до уваги день та час пар. У моєму першочерговому плані все було ідеально. Якби не одне «але»: якщо на лекції обмеження до 200 студентів (і тому з тим проблем немає), то семінари розраховані на 20-30 студентів, і вас можуть просто не допустити до того предмету, який ви хотіли. Ось тут головне не засмучуватись і не «проспати» наступну хвилю реєстрації та обрати інші предмети, які будуть не менш цікавими для вас. А також не забувайте: якщо цей предмет вам не сподобається – ви матимете можливість відреєструватись від нього протягом першого місяця навчання.
Після декількох змін мій розклад складався з двох семінарів: Coalition Governments та EU integration problems in digital governance; лекції Intercultural Negotiation Patterns та змішаного курсу Comparative Politics. Здавалось би, не так і багато занять, але повірте, роботи вистачало! Головне завдання до пари-семінару: прочитати як мінімум обов’язкові наукові статті (саме ті, які запропонує викладач), про результати дослідження яких потім під час семінару будуть вестись дискусії та обговорення. Окрім того, ми писали свої дискусійні питання до пари, виконували завдання по темі, мали групові роботи з презентаціями або писали критику до прочитаних статей. Під час самих пар нас кожного разу на 15-20 хвилин ділили у робочі групи, аби ми могли обговорити конкретну проблему у breakout rooms та представити наші напрацювання колегам. Звісно, під час очного навчання усі пари могли б бути значно яскравішими та продуктивнішими, однак викладачі старались використовувати ті умови, які ми маємо зараз, на максимум та підлаштовувати формати занять під можливості Zoom.
Найбільш інтерактивними були мої заняття з німецької мови від мовного центру при Віденському університеті (на курс я записалась самостійно, і він є платним). Про рівень опанованості Zoom-інструментами нашої викладачки можна написати окремий відгук, але такий підхід до викладання дуже приємно вражав. До речі! Якщо у вас буде можливість мовних курсів під час вашого Еразмусу – подавайтесь! Це ще один спосіб знайти хороших знайомих з усіх куточків світу (у випадку зі мною це Чилі, Канада, Італія, Іспанія, Франція).
Ще одним з моїх перших «вау» тут стала бібліотека Віденського університету. І я зараз не говорю про неймовірність приміщення бібліотеки в Головному конкурсі, чи велику кількість книг у кожному її відділенні на факультетах, а маю на увазі електронний доступ до матеріалів. Завантаження практично будь-якого матеріалу, який ви знайдете у просторах Інтернету, займе 2 хвилини, а це, очевидно, максимально спрощує процес навчання та підготовки до занять, а особливо написання семестрових робіт.
Не менш важливі аспекти Еразмусу
Еразмус — це академічний обмін, однак він абсолютно не обмежується навчанням. Відень’21 запам‘ятався мені не лише годинними підготовками до семінарів, читанням складних дослідницьких статей і пошуковою роботою, але й годинними прогулянками містом, сотнями чарівних вуличок і провулків, десятками смаків морозива й історіями десятків людей, яких я зустріла тут, атмосферністю численних музеїв і галерей Відня, спонтанними поїздками в інші міста та веселими вечорами на березі Дунайського каналу.
У Віденському університеті також діє організація ESN, яка влаштовує різноманітні події та допомагає еразмусівцям адаптуватись у місті, у нашому випадку команда ще й інформувала про усі зміни щодо карантинних обмежень (за що ми їм дуже вдячні!). Однак найважливіше, що нам дала ESN – спільний чат, з усіма еразмусівцями цього семестру. Саме завдяки цьому чату ми і знаходили людей, аби зустрітись, прогулятись і що важливо дізнатись більше про інші країни в ось такій невимушеній атмосфері, бо, направду, онлайн-події відвідував мало хто.
Історія кожного еразмусівця по-своєму емоційна. Зі мною це були емоції зачарованості яскравими заходами сонця над Дунаєм; насолоди від віденської вуличної їжі; захоплення роботами Клімта в Бельведері чи музеї Леопольда; поєднання приємного страху та веселощів на атракціонах “Пратеру”; натхнення здоровим способом життя віденців, їх любов’ю до бігу, велосипедів та ігор у парках; здивування, як пікнік еразмусівців на дозволені 7 людей перетворився на недозволені 60 за 2 години в переддень локдауну, та і власне здивування, як віденський локдаун практично не обмежив нашого життя.
Коли усвідомлюєш, що можеш відтворити карту віденського метро в голові, починаєш використовувати деякі діалекти австрійської німецької у своїй мові, пекарня за дві зупинки стає твоєю улюбленою, а другий столик зліва на кампусі — найкращим місцем для підготовки до мовних курсів, — від цього моменту й назавжди це місто залишається у твоєму серці. Програми мобільності дають нам можливість пожити іншим життям — це думка, на якій я ловлю себе тут надто часто. В іншому місті та країні вам так і хочеться стати іншим! А атмосфера Еразмусу лише сприяє цьому!
