Враження про перебування за програмою обміну в Альбертському університеті (Канада)
У першому семестрі 2018-2019 навчального року, Соломія Дюг (студентка 6-го курсу факультету міжнародних відносин) перебуває в Канаді за Програмою обміну студентами та аспірантами між Львівським національним університетом ім. Івана Франка та Альбертським університетом. Під час стажування Соломія досліджує роль Канади у «особливих відносинах» США та Великої Британії і охоче ділиться своїми враженнями про навчання на іншому континенті.
Соломія Дюг – Факультет міжнародних відносин, Програма обміну, Альбертський університет (Канада)
Добігає завершення моє перебування в університеті Альберти. Семестр в Канаді став для мене справді унікальним досвідом, як і навчальним та науковим, так і особистісним. В голові чимало думок та висновків, деякими з яких хочу поділитися з Вами.
1. Все можливо. Точніше – все, чого справді хочеш – можливо. Першим підтвердженням цього став сам лише факт, що мене було обрано стипендіаткою цієї програми. Про її існування я дізналася ще на 1 курсі. Тоді навіть думка потрапити на навчання до Канади видавалася фантастичною мрією. Але завдяки докладеним упродовж навчальних років зусиллям і, мабуть, щасливій вдачі, мені вдалося її здійснити. Окрім цього, надважливим є те, що така програма взагалі існує, що студенти та аспіранти нашого університету мають можливість потрапити у нове наукове середовище та здобувати дуже необхідний для кожного молодого науковця іноземний досвід. Подумки я не раз дякувала Канадському інституту українських студій (КІУС), який є організатором цього навчального обміну, та родині Големба, яка заснувала фонд, на базі якого і функціонує ця програма. Другим ж підтвердженням того, що все, насправді – можливо, є досвід спілкування з канадськими студентами та науковцями. Адже я побачила їхню сильну мотивацію та зацікавленість у своїй діяльності, а також результати їх роботи: отримані ними гранти та стипендії, публікації у передових світових виданнях, впровадження інновацій у своїх галузях. Студенти тут насправді дуже люблять вчитися, роблять це старанно, бо усвідомлюють свій вибір та його вплив на подальше життя. Це було хоч і очікуваним, але дуже необхідним для мене відкриттям, і спонукало мене ще більш уважно та відповідально ставитися до кожного із своїх подальших академічних кроків, не боятися занурюватися у нові теми та навіть галузі знань, працювати над деталями, бо тільки так можна перетворити бажане у можливе.
2. Все буває вперше. Так, завдяки участі у цій програмі я вирушила у свій перший трансатлантичний рейс, вперше опинилася у Західній півкулі, вперше пережила джет-лаг та вперше подолала свої комплекси франкофона та почала багато спілкуватися англійською мовою. Мій найближчий друг якось сказав, що молодість триває доти, доки є речі, які ти робиш вперше. І такий досвід, як цей, загострює це неймовірне відчуття, що ти молодий, що життя бурлить навколо тебе і у самому тобі, що є ще стільки невідомих речей, які так кортить відкрити. Це, безсумнівно, дало мені потужний внутрішній ресурс рухатися далі. Також, вперше я познайомилася із закордонною системою освіти, унікальною бібліотекою університету Альберти, яка не зрівняється з жодною іншою бібліотекою, де мені доводилося бувати раніше. Тут я провела незліченні години, працюючи над своїм дослідженням, присвяченим ролі Канади у «особливих відносинах» США та Великої Британії. Саме завдяки потужним фондам цієї бібліотеки, а також унікальному фонду копій канадських державних документів при бібліотеці, мені вдалося виконати найбільшу за обсягом та найважчу частину моєї роботи.
3. Все – цікавіше, ніж може здаватися. Іноді щастить і стається так, що реальність перевершує очікування. Ще в Україні, я багато думала над тим, як буде влаштований мій навчальний та робочий процес тут, яким буде моє дозвілля. Та вже у перший тиждень мого перебування в Едмонтоні мені вдалося розвіяти будь-які хвилювання з цього приводу. Майже одразу (завдяки допомозі та підтримці наших чудових організаторів з КІУСу) я отримала студентську ID-карту, яка дозволила відвідувати бібліотеку, а також стати слухачем відкритих лекцій та семінарів. У самому ж КІУСі я мала зручний та затишних кабінет, де можна було плідно працювати та перебувати у постійному контакті з колегами. Як студент-міжнародник не можу не відзначити унікальну роль КІУСу у вивченні української історії, культури та мови, а також у поширенні нових та прогресивних ідей про Україну на канадських теренах. Інститут регулярно влаштував лекції, семінари, присвячені минулому України та її актуальним проблемам. За час мого перебування тут, до Інституту з лекціями та презентаціями прибуло чимало передових українських науковців, знайомство та спілкування з якими я вважаю справжньою вдачею.
4. Все колись завершиться. Коли я прилетіла сюди у вересні, мені здавалося, що переді мною неймовірно великий пласт часу – цілий семестр. Але за цікавою роботою та спілкуванням з новими знайомими час пролетів непомітно та швидко. І, мабуть, такі «відрізки» як навчальний семестр за кордоном, найкраще ілюструють, що все, що має час та місце початку – має також і час та місце завершення. Це спонукає подумати про життя загалом, про шанси, які нам випадають і про те, як важливо сповна переживати те, що з нами відбувається. Цей семестр був надважливим для мене. Своєрідною точкою перезавантаження. І це однозначно великий стимул рухатися далі. Я вдячна університету Альберти, а зокрема Канадському інституту українських студій, а також Львівському національному університету імені Івана Франка за те, що така програма існує і за той досвід, який вона мені дала. Якщо Ви читаєте цей відгук та вагаєтеся, чи варто Вам подаватися на цю програму наступного року, якщо Вас лякає TOEFL чи інші вимоги, які треба виконати аплікатам, чи Ви просто сумніваєтеся у власних силах – відкидайте хутчіш усі ці перестороги та робіть перший крок. А за ним – буде все решта.
