Від безтурботних днів студентки Вестмінстера до інформаційної боротьби у мультинаціональному місті
Єлизавета Шевченко – Факультет міжнародних відносин, Еразмус+, Вестмінстерський університет (Великобританія)
Кожен еразмусівець уявляє проходження свого досвіду за кордоном по-різному. Кожен студент по обміну завжди має певні очікування та свій to-do-list, який мріє виконати до кінця програми. Приїхавши натхненною в Лондон наприкінці січня, я розписувала похвилинно плани на тиждень, щоб взяти максимум від Еразмусу. Я встигала відвідувати всі найбажаніші місця, проводити час з іншими студентами в мультикультурному середовищі, звісно, старанно готувалась до занять в університеті та навіть ділилась кожним прожитим днем зі своїми друзями-підписниками в телеграм-каналі. Проте після 24-го лютого життя кожного студента, який перебуваючи у безпеці, але серцем зі своїми людьми, Україною, так само змінилось назавжди. Тепер у нас з’явився єдиний та найголовніший обов’язок — залучати всю міжнародну спільноту до підтримки України.
Міжнародна підтримка Вестмінстерської студентської спільноти
Навчаючись в одному з найбільш мультинаціональних університетів Великої Британії, студенти та викладацький персонал якого родом з найрізноманітніших куточків планети, я дійсно мала змогу відчути світову підтримку нашій державі. Перші, хто відразу відгукнулись на події в Україні були, як не дивно, друзі з тих країн, які зараз є справжніми лідерами щодо всебічної підтримки нашої держави. У той самий день разом з одногрупниками з Польщі, Литви та Молдови ми зібралися на першій акції проти війни та на підтримку України. Відтоді, щоденні демонстрації стали невіддільною частиною мого життя, бо такі символічні заходи не лише поширюють інформацію про воєнні злочини росії, а й доводять, що люди – важливі, а свобода, мир та Україна мають значення для всього світу.
Щоб донести це до більшої кількості людей, на перших заняттях після початку війни я просила дати викладачам мені слово, щоб поділитися з моїми колегами-міжнародниками, що війна це не лише про Україну. Я провела екскурс в історію та розказала про те, як я, дівчинка зі Сходу України на власному досвіді у 2014 році відчула, що таке війна. Мої щирі слова, пронизані болем та тривогою за майбутнє нашої країни та народу відгукнулись у багатьох студентів. Закликаючи не лише ходити на мітинги, які дійсно відіграють важливу роль у стимулюванні урядів країн до подальшого тиску на кремль, я поділилась інформаційним проєктом StudEmbassy, корисними посиланнями на те, як іноземці можуть підтримати Україну.
І, звісно, найприємніше це бачити результати таких інформаційних кампаній, які хоч і відбуваються на локальному рівні, але мають велике значення. Моє серце завжди наповнюється вірою в те, що перемога незабаром, коли я чую «Thank you for sharing»; «Коли разом йдемо на демонстрацію?»; «Можеш допомогти мені, будь ласка, розібратися з сайтом, щоб відправити гроші на ЗСУ». Така небайдужість дійсно вражає і надихає, особливо коли щоденні слова підтримки, підкріплюються конкретними діями. Звісно вони лунають не від всіх, але багатьох студентів, які, окрім вищеперелічених мною країн, походять з самої Великобританії, і навіть з Мексики та Марокко! Це ще раз доводить, що відкидаючи дихотомію «маленьких та великих» держав, Україна та українці мають цінувати підтримку кожного.
Російсько-українська війна як виклик для британських докторів політичних наук
Варто сказати, що викладачі з перших днів війни проявили гостру реакцію на агресію росії. В очах докторів політичних наук з багаторічним досвідом викладання, я змогла прочитати шок та розчарування в усьому, що відбувається не лише в Україні, а й у світі; вони так само є свідками кардинальної зміни принципів та справедливості, на яких базується міжнародний порядок. Змінилось змістовне наповнення занять, адже, наприклад, замість ґрунтовного дослідження різних аспектів Сполучених Штатів Америки, на парах ми обговорюємо логіку геополітичної реакції цієї держави на російсько-українську війну. На предметі “Foreign Policy and Diplomacy” студенти тепер критично аналізують слабкі ланки міжнародної системи. При цьому викладачі дійсно намагаються бути коректними у своїх висловлюваннях під час таких дискусій. На додаток, вони завжди цікавляться моїм станом та самопочуттям, розпитують, як мої рідні; наголошують, що раді надати допомогу в академічному плані, та навіть пропонували відстрочити реченець надсилання обов’язкових робіт.
Насправді я була приємна вражена їхньою відкритістю та щирістю. Викладачі, позитивно відгукнувшись на моє прохання, розмістили корисні ресурси на навчальній онлайн-платформі, щоб їх змогли побачити не лише студенти з моєї групи, а увесь потік, який вивчає даний предмет. А це більше ніж сто студентів лише з одного модулю! Окрім цього, спільними зусиллями з викладачем, який зареєстрований за спеціальною програмою від уряду Великої Британії «Домівки для України» як спонсор, ми допомагаємо одній українській родині отримати прихисток в цій країні.
Але найбільшим моїм досягненням є зміна мислення та ставлення наукової спільноти Вестмінстера до того, через що зараз проходять українці. На останній парі лектор з мого улюбленого модулю American Power in a Multi-polar World Order сказав таку фразу, яка залишиться в моїй пам’яті на довгі роки: «Ваша присутність на моїх заняттях допомогла мені залишатися на зв’язку з українським народом і тим жахливим досвідом, через який ви проходите, і не думати про війну лише на абстрактному чи академічному рівні. Дякую, що допомогли мені глибше зазирнути у людську душу». Після таких слів відразу з’явилось усвідомлення, що я перебуваю зараз на тому місці, де мені судилося бути.
Синьо-жовтий Лондон
Після 24-го лютого безперечно змінився і сам ритм та навіть вигляд Лондона. Підтримка відчувається не лише під час демонстрацій, де окрім української діаспори та англійців збираються представники інших національностей. Усюди майорять синьо-жовті кольорі, відбуваються благодійні вечори та концерти на підтримку України, пересічні люди ходять зі значками українського прапора, а купуючи продукти в супермаркеті завжди на касі самообслуговування висвітлюється «Make a Donation to Ukraine».
У словах “London Stands with Ukraine” дійсно відчувається не лише єдність та солідарність. Ця фраза демонструє практичну мобілізацію усіх можливих ресурсів, що дійсно є тією силою, яка пришвидшує нашу перемогу! Мій Еразмус-досвід по-справжньому емоційний та непередбачуваний, але я впевнена, що кожен зараз має працювати там, де його фронт, навіть, здавалося б, у такій далекій, але такій близькій до українців Великій Британії. Все буде Україна! Glory to Ukraine!
