Зоряна Цюпак – Факультет міжнародних відносин, ОП “Балто-Чорноморські регіональні студії”, Уппсальський університет (Швеція)
Про навчання у Швеції я марила ще з першого року моїх студій в університеті, коли у гурті юних студентів збиралися в затишній кімнаті у віддаленому кутку факультету міжнародних відносин, щоб пізнавати цю диво-країну та її мову. Ми зі Швецією стали знайомими тоді заочно, то ось цього весняного семестру я прибула до неї з метою стати близькими друзями – у старе університетське місто Уппсалу.
Академічна перлина Скандинавії
Уппсала віддавна була центром студентського та академічного життя Швеції. Уппсальський університет, заснований ще 1477-го року, є першим університетом у Швеції та цілій Скандинавії, входить у топ-100 найкращих у світі згідно найпрестижніших міжнародних академічних рейтингів. Жити та навчатися тут – ніби проживати історію наяву. Уявіть тільки, як це – обговорювати на семінарі глобальні політичні проблеми у приміщенні, яке вважається найдавнішою у світі професорською кафедрою політології. Звісно, за майже 550 років існування багато чого в університеті змінилося, але традиції та якісь освіти залишаються незмінними. Університет є місцем для найкращих професорів та дослідників у світі, і мені пощастило бодай трохи навчатися у них.
Навчатися самостійно та розмірено
Досвід навчання тут теж цікавий. Коли я отримала свій розклад занять на семестр, то здивувалася, наскільки порожнім він був: всього 1-2 зустрічі на тиждень. Та не спішіть думати, що я байдики била весь семестр. Фокус тут на індивідуальному опрацюванні матеріалів, а зустрічі вживу для того, щоб провести дискусії з одногрупниками, поділитися власними роздумами на певну тему, послухати думки інших. Магістратура, перш за все, спрямована на формування вміння самостійно аналізувати проблемні питання, критично їх осмислювати та пропонувати власні теорії чи концепції. Особливо цікаво пропонувати свою критику наукових праць, автором яких є сам викладач цього предмету J
Новинкою для мене було те, що предмети мають різний ступінь навантаження, що відповідає кількості годин, які студенти мають витрачати на їх вивчення. Якщо мій предмет мав 100% навантаження, то потрібно було витратити 40 годин на тиждень на виконання усіх завдань. Звісно, що бібліотеки тут завжди заповнені, усі старанно виконують свою роботу. Однак секрет шведського способу життя – у розміреності, тому рідко хто тут буде сидіти допізна чи по ночах і працюватиме над фінальними завданнями. Здається, від прокрастинації тут не страждають.
Стати частиною давніх традицій
Шведи не тільки сумлінно навчаються, але й відпочивають. І тут на першому плані, звісно, нації. Що це таке? Як я згадувала, Уппсальський університет – дуже старий, і звичаї тут збереглися давні. Нації якраз і є такою старою традицією. Це так звані студентські об’єднання. Усі вони мають назви різних регіонів Швеції, і раніше студенти з усіх кутків королівства, що приїздили на навчання в Уппсалу, могли доєднатися до нації свого регіону. Знаходили свій дім за сотні кілометрів від нього. Нації часто допомагали студентам, виручали з грошима чи житлом. Зараз така функція теж збереглася, студенти отримують стипендії на навчання чи доступне житло в центрі міста завдяки націям. Нації володіють не лише житловими будинками, а й пабами, кафе, клубами, у яких працюють тільки студенти. Від студентів для студентів.
А ще нації – місце для соціалізації та розваг. Тут можна знайти події та активності за різними інтересами – від гри в настільні ігри чи плавання до співу в хорі чи участі у стендапах. Там і підпрацьовувати можна, якщо є час і бажання. Кожного семестру нації організовують свої бали та напівофіційні вечері. Ну і звісно у націях ще можна скористатися з у половину дешевших напоїв та їжі (враховуючи ціни на харчування у Швеції, це – спасіння).
Отож студентське життя в Уппсалі відчувається на повну, а особливо з приходом весни і свята з цієї нагоди, що має назву Вальборґ. Святкують його 30 квітня (так-так, і то не пізно, бо до цього часу у Швеції ще падає сніг) різними урочистостями у місті: змаганням саморобних плотів на річці, виступом хору біля бібліотеки, величезним вогнищем і веснянками. Уппсала, за традицією, головне місце у Швеції для святкування Вальборґа (там ще Лунд змагається за це звання, але тссс), тому сюди з’їздяться студенти з усіх найближчих міст кілька днів наперед, і вулиці гудуть від музики та галасу молоді.
Українське питання у Швеції
Мене, як українку, ніколи не обходить питання війни чи допомоги Україні. В Уппсалі я отримала співпереживання та солідарність з боку моїх нових знайомих, і завжди використовувала нагоду, щоб зруйнувати їхні стереотипи про поділ України, схожість української з російською та «братні народи». Про таке, на жаль, ще досі треба говорити, і я ціную кожну нагоду для розвінчування міфів російської пропаганди. Тішить те, що багато хто тут обізнаний у питаннях війни, слідкує за новинами з фронту, і висловлює підтримку Україні.
Особливо цікаво було приєднатися до дискусії в Уппсальському університеті з Андрієм Плахотнюком, Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція, про необхідність надання військової допомоги України. Я ж опинилася в Швеції у той час, як вона офіційно стала державою-членом НАТО – довгожданий момент для усіх шведів, який сприйняли тут, як належне.
Я писала, що приїхала в Уппсалу, щоб стати близькими подругами зі Швецією. Що ж, тепер я розумію, що ця країна багатогранна й культурно багата, що пізнавати її я буду все більше з кожним днем, і не знаю, коли зможу сказати, що мені відомо про неї все. Як багато ще таїться на її просторах з квітучого Півдня до лісистої Півночі, між Ґетеборзьким та Стокгольмським архіпелагами, від берегів Балтійського моря до гір на кордоні з Норвегією.