Враження про перебування за програмою обміну Erasmus+ в Університеті Гронінгена (Нідерланди)
Анна Стебельська – Факультет міжнародних відносин, Еразмус+, Університет Гронінгена (Нідерланди)
Перш ніж прилетіти в Нідерланди я чесно кажучи трішки боялась, адже це зовсім нова для мене країна за півтори тисячі кілометрів від дому. В цей же час я розуміла, що така можливість випадає не часто і потрібно перебороти цей страх і взяти від цього все, що вартує. На жаль, більша частина моєї мобільності припала на часи карантину, але навіть за ті два місяці активного еразмусівського життя в Гронінгені кожен день для мене був маленьким випробуванням і в той же час, наповнений незабутніми емоціями. Постараюсь розповісти як відбувалося навчання до карантину та як університет Гронінгена перейшов на дистанційну форму навчання після його початку.
Прибуття та культурний шок
Прилетівши в Нідерланди мені потрібно було їхати ще потягом близько трьох годин до Гронінгена і я не могла налюбуватись краєвидами з вікна. А сам Гронінген надзвичайно красивий та великий. Тому спочатку тут легко заблукати. Мене здивувало, що тут кожен вільно ромовляє англійською і не проти підказати та допомогти з будь-якого питання. Перший тиждень пролетів незамітно, тому що я була повністю зайнята підготовкою всіх необхідних документів, відвідуванням церемоній представлення факультету та університету, на яких я познайомилась зі студентами з різних країн, таких як Колумбія, Еквадор, Франція, Італія та Південна Корея, з якими я згодом вивчала одинакові курси та підтримую зв’язок навіть зараз. Крім того, я відвідувала події, організовані ESN (Erasmus Student Network), де я познайомилась не тільки з іноземними студентами, а й з місцевими.
Тут все дуже організовано і це не дає розгубитись та привчає до пунктуальності,тому спочатку мені було досить важко. Університет надає іноземним студентам окремі гуртожитки і всі вони розташовані в різних куточках міста. Я живу в одному з найновіших гуртожитків ,який колись був готелем. В нас навіть є котик в гуртожитку – Sweetie, який дуже любить вечірні посиденьки з нами. Всі гуртожитки, в порівнянні з українськими здавались надзвичайно дорогими, однак, враховуючи рівень життя тут, можна зрозуміти чому саме така вартість.
Посвята в Dutch Student
Ще на Faculty Introduction нам розповіли, щоб стати дійсно Dutch student потрібно три речі:
• велосипед;
• не звертати уваги на погану погоду;
• полюбити майонез.
Перш за все, тут велосипед вважають повноцінним транспортним засобом і велосипедні доріжки тут повсюду. Коли я ще не орендувала велосипед, мене дуже дратувало, що потрібно чекати вдвічі більше на світлофорах, щоб перейти дорогу. Але потім мені, як велосипедисту, було дуже зручно, найважливіше це вивчити правила дорожнього руху. Також Гронінген вважають велосипедною столицею Нідерландів, адже тут більше 30 тис. студентів і майже всі на велосипедах.Через це дуже важко «припаркуватись» біля головної будівлі університету. Оскільки Гронінген знаходиться поблизу Північного моря, то погода в місті дуже мінлива і через секунду після після палкого сонця може початись злива. Однак всі тут до цього звикли і що таке парасоля, можна сказати, навіть не знають. Нідерландці, окрім того що надзвичано високі та спортивні, також дуже загартовані, та коли на градуснику 19-20°С вони одягають шорти та футболки. Попри все, вони також люблять смачно поїсти, а їхню любов до майонезу не передати словами. Мені здається вони його добавляють в кожну страву, а в магазинах можна знайти понад 10 його різновидів.
Навчання та перші дедлайни
Перш за все, університет Гронінгена входить до топ-100 ВНЗ світу в найвідоміших світових рейтингах, тому навчатись тут дійсно насолода. Університет заохочує студентів саморозвиватись і є багато комітетів та гуртків для цього, починаючи від захисту навколишнього середовища та закінчуючи написанням університетської газети. Але і до навчання заохочують теж, а проводити час в бібліотеці справді одне задоволення. Там студенти навчаються від ранку до ночі, бо є все необхідне: море книг, кафетерії на кожному поверсі, відпочинкові зони та тераса.
По-друге, мене трішки заплутала система навчання. Тут семестр складається з двох блоків, в кожному з яких ми обирали різні курси (максимум 4 курси на блок). В кінці блоку ми здавали іспити або final paper. Лекції тут від двох до трьох годин, всередині кожної лекції маємо невеличкі перерви, щоб випити чаю чи кави в університетському кафетерії.
Семінари тут теж відрізняються, адже тут вони радше дискутують та показують розуміння вивченого матеріалу. В перший же тиждень нам розповіли, що ми повинні здати та коли представити групові презентації. Великий обсяг матеріалу спочатку дійсно налякав, але він весь був доступний в бібліотеці та в системі електронного навчання університету. Ще цікаво, що студентська картка тут це і флеш-карта, тому що на неї з комп‘ютера можна завантажувати матеріал та потім роздрукувати в бібліотеці чи в корпусі.
На жаль за тиждень до іспитів в нас почався карантин і нас повідомили, що ми будемо складати їх в online-форматі наприкінці семестру. Перед іспитами дають тиждень-два на підготовку, а з іспитом в додатку нам прийшов лист, де ми підписували зобов‘язання, що складемо іспит чесно, поважаючи працю викладачів та одногрупників.
Насправді карантин не застав університет зненацька, адже в них є своя онлайн система навчання і кожен студент, маючи власний номер та кабінет, може перевіряти оцінки, читати літературу та переглядати лекції. Під час карантину навчання не зупинилось і кожного тижня ми здаємо різні роботи та презентації. На приклад, у другому блоці цього семестру я вивчаю курс “Теорія міжнародних відносин” (International Relations Theory and Practice), і кожного тижня мені потрібно зробити низку завдань:
• прочитати всю літературу на тиждень (а це не менше 60 сторінок);
• відповісти на 4 запитання у відкритій формі;
• переглянути pre-recorded лекцію;
• анотувати статтю по темі;
• написати два-три коментарі по темі та висловити свою думку;
• кожного тижня також відбувається live дискусія, де ми обговорюємо пройдену за тиждень теорію.
Також один раз впродовж блоку, у визначений викладачем тиждень, студент має написати свій блог, в якому необхідно висловити свій погляду на сучасну ситуацію в світі через перспективу вже пройденої теорії. Я розглядала ситуацію з COVID-19 з точки зору лібералізму. Найкращий пост в кінці блоку помістять на сторінці університету в Twitter. Також до кінця блоку я повинна здати final paper. Це есе на 4000 слів в якому ми розкриваємо одну теорію та представляємо її з емпіричними прикладами. Все це можна зробити online , а готові роботи завантажити у свій кабінет.
Еразмус – двері в майбутнє
Завдяки Еразмусу, навіть і нехай з карантинними обмеженнями, я отримала надзвичайний досвід, змогла побувати, навчатись та жити в країні в якій хотіла побувати все життя. Навіть під час карантину я зіштовхуюсь з різними труднощами і це теж великий досвід. Завдяки цій програмі моє коло друзів розширилось в кільканадцять раз, а емоціям нема меж.
Що я зрозуміла – не потрібно ніколи боятись нового! Інколи страшно, але поборовши цей страх перед нами відкриваються нові можливості, нові знайомства, почуття та моменти, які залишаться в пам‘яті назавжди. Еразмус створив мені мрію і сам її ж і здійснив. Найголовнішим є те, шо це можливо для кожного – головне вірити у себе!
