Студент ЛНУ ім. Франка розповідає про своє навчання в Стамбулі
Данило Чопик – Факультет міжнародних відносин, Еразмус+, Стамбульський університет Айдин (Туреччина)
Війна внесла корективи для кожного з нас. 24 лютого стало точкою неповернення, оскільки змусило переосмислити фундаментальні цінності життя. Удостоєння можливості спробувати свої сили в значно іншому культурному середовищі в такий час ще те випробування. Довгоочікуваному шансу зіткнутись з незвіданою реальністю передували безліч перешкод. Здавалось, що мрія так і залишиться мрією. Врешті-решт я опинився тут – в самому серці Османської імперії, серед розкішних султанських палаців, пишної Святої Софії, на узбережжі величного Босфору, на руїнах колись могутньої Візантії, в місті, в якому і досі живе дух Її Величності Гюрем Гасекі Султан (Роксолани). Стамбул – симбіоз особливої акустики й осередок мультикультуралізму. Я щасливий бути тут, відкривати для себе нові світоглядні контури та захищати реноме своєї країни на молодіжному рівні.
Генеральний консул України в Стамбулі Недільський Роман Богданович
Особливості перебування в університеті
Стамбульський університет Айдин достатньо молода освітня установа, в якій навчаються близько 40 тисяч студентів. Територія навчального закладу надзвичайно багата і розмаїта. Тут є Starbucks, Carrefour, Subway, надсучасна бібліотека, консалтинговий центр, лікарня, ресторани, супермаркет, спортивні майданчики тощо. З перших днів мобільності Відділ міжнародних зв’язків університету надав мені всю необхідну допомогу й підтримку. Зокрема, координаторка моєї програми, досвідчена політична експертка й аналітикиня, постійна учасниця турецьких політичних ток-шоу Філіз Катман висловила співчуття у зв’язку з ціною, яку Україна платить за свою свободу та наголосила, що в неї я буду «особливим студентом».
На заняттях дуже часто згадують російсько-українську війну та її вплив на сучасний міжнародний порядок. Водночас описують її як таку, що не матиме переможців та полюбляють говорити про врахування інтересів російської федерації. Помітними є й антиамериканські настрої, характерні як для викладачів, так і для студентів. Тим не менш, усі без виключення дотримуються принципу плюралізму думок та враховують переконання кожного, не забуваючи про важливість критичного мислення й вміння аналізувати. Особливо вартий уваги підхід турків щодо викладання турецької мови – до студентів звертаються лише турецькою. На думку турків, така специфічна методика дозволяє опанувати їх мову якомога швидше. На жаль, в Туреччині обмаль людей спілкуються англійською, тож вивчення мови місцевих стає не лише проявом поваги до країни проживання, але й необхідністю.
Університет створює сприятливі умови для соціалізації та інтеграції в мультикультурне середовище. Яскравим свідченням цього стала організація подорожі в неймовірну Каппадокію. Серед учасників програми академічної мобільності є представники Європи, Центральної Америки, Північної Африки, Південно-Східної Азії та багатьох інших регіонів. Показовим було проведення урочистостей з нагоди Всесвітнього дня продовольства. Кожен еразмусівець отримав завдання приготувати одну із своїх національних страв та коротко презентувати свою країну. Мої палюшки яскраво доповнили багатонаціональний стіл та стали привабливою знахідкою для іноземних любителів посмакувати щось нове для себе. За сприяння організаторів я також отримав можливість познайомити студентів з Героями, які яскравими іменами вписали своє ім’я в історію України, а саме Денисом Прокопенком, Святославом Паламаром, Романом Ратушним, Юрієм Руфом, Євгеном Брахом та багатьма іншими.
Загадкова Туреччина
Туреччина надзвичайно цікава для вивчення країна з погляду міжнародних відносин. Розташування країни на перехресті важливих торгівельних шляхів, близькість до Близького Сходу, де продовжує вирувати неспокій, тісні взаємини з Заходом, популяризація ідей пантюркізму накладають значні відбитки на характер її зовнішньої політики. Ці чинники певною мірою і дозволяють туркам проводити витончену й філігранну політику балансування між полюсами сили.
Захід з нагоди Всесвітнього дня продовольства
Туреччина – країна, яка з одного боку, будучи державою-членом НАТО, не наклала жодних санкцій проти російського агресора, а з іншого боку виконала свої юридичні зобов’язання відповідно до конвенції Монтре та закрила для проходу російських військових кораблів протоки Босфор й Дарданелли. Такий політичний прагматизм обумовлений бажанням турецької влади, зокрема президента Реджепа Тайїпа Ердогана зберегти комунікаційні мости з Кремлем та мати можливість просувати миротворчий порядок денний. Така кампанія хоч і не досягла зрушень в контексті можливого припинення вогню, проте заклала міцні підвалини для укладення зернової угоди, покликаної розблокувати експорт українського збіжжя на світові ринки. Пікантність політики неоднозначності полягає в тому, що турецька «човникова дипломатія» абсолютно не заважає тій же компанії Baykar продавати й навіть безкоштовно віддавати для потреб української армії славнозвісні Байрактари чи поглиблювати військово-технічне співробітництво з Україною.
Тур до історико-географічного регіону Каппадокія, організований студентською спільнотою університету
Турецький народ розділяє політичний дискурс свого президента і схильний підтримувати нейтралітет. Тут неможливо знайти українські прапори на вулицях як в багатьох європейських країнах. Водночас проукраїнські настрої істотно перевищують загальну підтримку росії. Головна особливість – турки називають Захід причиною всіх бід й не готові відмовлятись від російських туристів. Прикро констатувати, однак Стамбул переповнений росіянами, а в різноманітних мистецьких заходах досі беруть участь російські культурні діячі. Не можу оминути увагою шанобливе ставлення турків до Мустафи Кемаля Ататюрка, людини, яка навіть після своєї смерті по-справжньому єднає націю. Здається, що пам’ять про Творця Республіки житиме вічно…
Спільнота університету
В своєму університеті я не зустрів жодної проросійсько налаштованої людини, яка б висловила свою підтримку незаконним діям російської федерації. Водночас активна, політично свідома турецька молодь і досі живе міфом про надзвичайну російську військову силу і не намагається розглядати російський народ в негативному світлі. Що добре дивує, так це непогана обізнаність турків про Україну. Хтось висловлює свою захопленість героїзмом полку Азову, хтось надихається картиною Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», хтось дуже добре пам’ятає баталії турецьких футбольних команд з Динамо, Шахтарем, Металістом, Зорею та Карпатами. Турецькі друзі часто запитують мене про стан справ на фронті, про те, наскільки можливим є завершення бойових дій у видимому майбутньому, а також наскільки ефективно себе продемонстрували Байрактари. Вони, у свою чергу, радо діляться своїм баченням щодо трагічного теракту в стамбульському районі Таксім, цілей турецької військової операції «Кіготь-меч» тощо.
Зустріч міжнародних студентів з міжнародним координатором кафедри«Політична наука та міжнародні відносини» Філіз Катман
Нерідко охоче спілкуюсь з сирійцями, які вже відчули на собі усі подарунки «русского мира», а також палестинцями, іранцями, іракцями, єменцями тощо. Такі дискусії дозволяють поглиблювати знання про інші гарячі точки світу, а також вислуховувати різні думки щодо тих чи інших подій. Інтерес до російсько-української війни присутній і серед інших іноземних студентів. Назавжди запам’ятаю емоції моїх німецького й мексиканського друзів, які навздогін мені кричали: «Брате, Херсон звільнено». Відчувається і вплив російської пропаганди, тож роблю від себе усе залежне для захисту гідності моєї держави та Збройних сил України. В кожній країні студентство – це рушійна сила, фундатор революційних змін. Вважаю своїм обов’язком як свідомого громадянина інформувати світлі уми з різних куточків світу про поточні українські реалії.
